У Дніпрі містяни долучилися до Всеукраїнського Радіодиктанту національної єдності. Разом за парти сіли ветерани, рідні військовослужбовців, офіцери, курсанти й ліцеїсти університету внутрішніх справ. Подія зібрала людей різного віку та досвіду, яких об’єднала українська мова і бажання бути причетними до спільної справи.
Колишній боєць бригади «Хартія» Олександр розповів, що на фронті перебував із 2022 року, у червні 2024-го зазнав поранення, а згодом звільнився зі служби. Для нього це був перший досвід участі в Радіодиктанті, тож хвилювання не приховував.
«Вирішив спробувати. Можливо, буде цікаво, можливо, щось цікаве для себе почерпнути, в принципі так і вийшло. Це важливо для того, щоб зрозуміти, наскільки ти володієш рідною мовою», — сказав Олександр.
Кризова психологиня Анастасія, яка працює з військовими, ветеранами та їхніми сім’ями, писала диктант уже втретє. Цього року вона долучилася до заходу у хабі бригади «Хартія» і поділилася враженнями від темпу читання та тексту.
«Диктант був легший, ніж того року, як на мене. Але трішечки наплутали з реченнями, коли читали. Саме Наталка трішки наплутала. Тому була деяка незрозумілість на початку. Але потім темп вирівнявся, і мені було легше писати. Були для мене нові слова, які я ще не запам’ятала, але класно», — зазначила Анастасія.
Вона додала, що надсилати роботу на офіційну перевірку не планує та зробить самооцінювання вдома. Наступного року також має намір долучитися.
«Писати диктант, я вважаю, дуже важливо. Немає значення, наскільки добре ви знаєте мову, іноді цікаво себе випробувати. Виявляється, ми знаємо більше, ніж думаємо, і треба позбавлятися меншовартості», — підкреслила вона.
У «Хартія-Хабі» цього разу зібралися 22 учасники. Керівниця просвітницького центру Вікторія розповіла, що запрошення надіслали й військовослужбовцям, однак вони не змогли приєднатися через бойові завдання. За її словами, головна мета ініціативи незмінна – об’єднати цивільних і військових довкола збереження державності.
«Наша мета була об’єднати людей, і це сенс нашого центру. Сьогодні атмосфера була дуже дружня. Я сподіваюся, що був зв’язок і в бліндажах під дощем писати. Це не найкращі умови, але всі, хто мав змогу, долучились. Це не про оцінки, це про дотичність до суспільства», — сказала Вікторія.
Волонтерка додала, що текст цього року став для неї особливо близьким.
«На початку було занадто швидко, темп набрали серйозний, але сам текст дуже теплий, чутливий. Кожна фраза відчувалась. Сподіваюся, кожен, перечитавши, зрозуміє, що дійсно треба жити», — підсумувала вона.
До загальнонаціональної ініціативи долучився і Дніпровський державний університет внутрішніх справ. Разом із курсантами, студентами та ліцеїстами диктант писали офіцери, ветерани – працівники університету, а також тимчасово виконуючий обов’язки ректора Ігор Магдаліна.
Очільник вишу наголосив, що участь у Радіодиктанті для колективу – це сталий прояв громадянської позиції, любові до українського слова і поваги до культури навіть у реаліях воєнного стану.
Своєю чергою, ветеран і співробітник навчального закладу В’ячеслав Лісенко підкреслив символізм події для захисників.
«Для нас, ветеранів, участь у Радіодиктанті – це не просто написання тексту. Це спосіб засвідчити, що українське слово живе й звучить навіть там, де колись лунали вибухи. Ми знаємо ціну єдності й незалежності, тож такі заходи нагадують усім: сила України – у мові, у правді та в нашій незламності», — сказав він.
Цьогорічний Радіодиктант у Дніпрі став простором зустрічі й підтримки. Поруч опинилися ті, хто пройшов фронт, і ті, хто навчається захищати закон, – усі, для кого українська мова звучить як спільний код єднання.
