Волонтери ініціативи «Олені Святого Миколая» розпочали оцифровування і публікацію дитячих листів з усієї України. На сайті проєкту вже з’являються прохання та мрії, а кожен охочий може вибрати конкретну дитину і відправити їй подарунок. Скільки звернень надійшло у 2025 році, що саме просять діти і як долучитися до доброї справи, розповіла координаторка Євгенія Лівенштейн.
Звідки надходять листи з Харківщини
Команда приймає послання і готує свята в частині Ізюмського, Чугуївського та Куп’янського районів. За словами Євгенії Лівенштейн, у традиційній для проєкту Ізюмщині цього року охоплять сам Ізюм, Барвінківську громаду і території Чугуївського району за Старим Салтовом, за Печенізьким водосховищем. Паралельно пластуни – партнери ініціативи – працюватимуть на Куп’янщині та в Куньєвській громаді Ізюмського району, аби зони відповідальності не перетиналися.

Деокуповані території і питання безпеки
Йдеться про громади поруч із лінією бойових дій. В Ізюмі нині зосереджені евакуйовані діти з Борівської громади – саме до них «Олені» приїздили у Борову та Піски-Радьківські у попередні роки. Тепер малеча перебуває в Ізюмі, де працює центр – відносно безпечний простір для зустрічей. Волонтери наголошують: збирають дітей лише там, де це безпечно.
Окрім Харківщини, святкові події підготують і на Херсонщині – у Чорнобаївці, Нововоронцовці та Зеленівці. У цих селах немає примусової евакуації дітей, тож там також планують заходи.
Скільки листів уже є і скільки ще очікують
Збір почався на початку жовтня. Станом на 8 листопада на сайті «Оленів Святого Миколая» опубліковані мрії дітей із шести областей – Харківської, Херсонської, Тернопільської, Дніпропетровської, Запорізької та Львівської. Наразі оцифровано 43 листи, а загалом отримано близько тисячі, каже координаторка.
«Буде, я думаю, вдвічі більше. Або в півтора раза більше, бо цього року ми не дуже розганялися. Торік було 2300 чи 2400, а тепер, думаю, буде до 2000», – зазначає Євгенія Лівенштейн.

Про що пишуть діти
Кожен другий лист згадує війну на особистому рівні – хтось із родини, друзів чи знайомих на фронті, трапляються й історії про загиблих. Є родина з трьома дітьми, де і тато, і мама служать, а малеча живе з бабусею і дідусем – таких сюжетів побільшало.
Що просять у подарунок: від павербанків до Labubu
Найчастіші прохання – ляльки, машинки на радіокеруванні, самокати, набори для творчості, а також павербанки. «Це прикмета часу – дуже багато дітей просять павербанки. Ми розуміємо, що це не просто чорна коробочка, а можливість вийти в інтернет, спілкуватися з друзями, навчатися. Це серйозне прохання», – пояснює координаторка.
Окремий тренд року – Labubu. «То в нас був рік псів Патронів, потім рік котів Батонів, два роки гусів-обіймусів, а нині Labubu виходить у лідери дитячих бажань», – додає Лівенштейн.

Команда і волонтери: скільки людей потрібно
Щоб проєкт працював без перебоїв, потрібно не менше 10 людей. П’ять – шість виїжджають безпосередньо на проведення свят, інші відповідають за пакування подарунків, логістику і сталість процесів.
Частина чоловіків з команди і деякі волонтерки нині служать у ЗСУ, тому «Олені» запрошують нових помічників. Паралельно готують навчання для активістів у західних областях – аби місцеві команди могли самі організувати свята для дітей – переселенців.
Підтримка для переселенських хабів
Йдеться про спільноту людей зі сходу, які мають хаби в Тернопільській та Львівській областях. «Хочемо, щоб у них теж відбулося свято. Ми збираємо подарунки для цих дітей, але самі туди не поїдемо – плануємо провести тренінг для місцевих волонтерів, щоб вони могли все зробити самостійно», – каже координаторка. Для цього потрібні кошти на базове обладнання і виїзд тренерів – команда сподівається на підтримку давніх благодійників.

Як долучитися: подарунки, гроші і допомога руками
Найпростіше – вибрати дитину на сайті і надіслати подарунок. «Цього року нам добрі люди дуже допомогли і зробили для нас повноцінний сайт. Він зручний – можна обирати конкретну дитину. Інколи приходять цілі організації і беруть один населений пункт або одразу 10 – 15 подарунків», – розповідає Лівенштейн.
Минулого року до ініціативи долучилися понад тисяча дарувальників – як приватних осіб, так і компаній. Цього року вже близько 700 людей зареєструвалися на сайті. Підтримати можна і фінансово – реквізити опубліковані на сайті та в соцмережах. Ще один спосіб – допомогти з пакуванням подарунків та проведенням свят, написавши в коментарях під дописом на Facebook – сторінці проєкту.
Новий сайт знайшли ще до офіційного старту
За словами координаторки, охочі бути «Миколаями» почали користуватися новим ресурсом до офіційного оголошення. «До нас уже прийшли компанії – наші багаторічні партнери, взяли дітей. Прийшли й окремі люди, наші улюблені твіттеряни – вже копаються в базі, обирають діточок. Це дуже надихає і знімає сумніви, бо щороку з початку повномасштабного вторгнення ми думаємо: потягнемо чи ні – і бачимо, що так», – каже вона.

Що не дарують: заборонені побажання
Торік серед прохань був навіть кінь – лист написала дівчинка, яка займається кінним спортом. Волонтери узгодили з батьками і привезли потрібне спорядження замість тварини. У 2025 році правила змінили – тварин не дарують.
«Цього року тварин не повеземо. Ми налякані історіями про евакуацію – як складно виїжджати з тваринами. Ми не можемо казати: Харківська і Херсонська область – не замовляйте, а Тернопільська – замовляйте. Тому всіх дітей попросили – давайте цього року без тварин, до перемоги почекаємо», – пояснює Євгенія.
Формат свят: тільки інтерактив
Щороку сценарії створюють на основі змісту дитячих листів. Головний принцип – не спектакль «для перегляду», а участь кожної дитини. «Ми проводимо інтерактивні свята – це завжди багато ігор і музика з сучасними українськими виконавцями», – каже координаторка.
Перед врученням подарунків діти називають своє ім’я і населений пункт, а потім запалюють маленький ліхтарик зі своїм ім’ям – символічне запрошення святого Миколая завітати на свято.

Коли стартують заходи
Попередньо виїзди планують розпочати з перших вихідних грудня. Команда збирається пакувати подарунки і проводити свята орієнтовно протягом двох місяців. Торік «Олені» завершили цикл на початку лютого – тоді доїжджали ще й на захід України. Цього разу самостійно на захід не вирушатимуть і сподіваються, що партнери там устигнуть провести свої події в грудні – за умови, що вдасться зібрати кошти, навчити команди і придбати необхідне обладнання. Це велика організаційна робота – і кожна підтримка тут важлива.



