Українська пара фігуристів Софія Голіченко й Артем Даренський пройшла чемпіонат Європи-2026 не лише з болем, а й із валізою пригод. Дует опинився у вирі випробувань: від затримок у дорозі до втрати спорядження й невдачі на льоду, але відступати не збирався.
Ще кілька місяців тому вони мріяли про топ-10, а натомість фінішували останніми – 16-ми. Це був найгірший чемпіонат Європи в їхній карʼєрі. Попереду у них були амбітні цілі, адже двічі поспіль вони зупинялись на 11-й сходинці. Однак шлях до Шеффілда змусив їх змінити очікування на виживання у буквальному сенсі.
Єдині представники України серед спортивних пар прямували до Британії через затримані потяги, складні погодні умови та проблеми з електрикою. А головний удар чекав у Манчестері — багаж Артема зник. Усю екіпіровку, включаючи ковзани й костюми, довелося шукати буквально перед виходом на лід. Ковзани знайшлися чужі, леза прикручували за кілька годин до старту. Костюм на коротку програму збирали по частинах: верх позичив український танцівник Андрій Капран, низ — ексукраїнець Даниїл Семко, нині представник Угорщини.
“Потяг затримався на три години: це вже було не дуже приємно”, — згадує Софія Голіченко про довгу дорогу.
“Питання вже було — просто вийти й щось зробити. Я не ставив якусь ціль, не сильно піклувався про те, чи вийде стрибок. Ноги затікали. Плюс “аури” — досить жорсткі ковзани, і були проблеми із заточкою, леза трошки криво стали. Але як зміг, так і проїхав”, — визнає Артем Даренський.
Понад чотири дні без спільних тренувань, і єдине “тренування” — 6-хвилинна розминка перед виступом. Тривожне очікування, постійний стрес і невідомість: чи вийдуть вони взагалі на лід? “Я телефонувала тренеру за дві години до початку і питала, чи будемо ми виступати”, — розповідає Софія.
А далі біль. Для Софії — справжнє випробування. Два падіння в короткій і два у довільній програмах. Після першої частини вона ледь стримувала сльози, а в організмі вирувала гостра біль. Бік, стегно, пах — майже усе тіло боліло. І допомога виявилась номінальною: лікарі дали “жменю пігулок”, а про укол навіть не йшлося.
“Я виступала на знеболювальних. Мені не захотіли його колоти, що було б краще, тому я пила пігулки, і немало. Це теж призвело до таких неприємностей”, — каже Софія Голіченко.
Багаж повернули лише перед довільною програмою, і на заключний виступ пара вже виходила у власних костюмах. Хоча на той момент фізична й психологічна виснаженість давалася взнаки. Проте вони вирішили: зніматися не будуть — дограють до кінця.
Підсумок — 126,78 бала за два виступи, мінімум із вересня 2022 року. Але спортсменів це не зламало. Їхня поразка стала ще однією нагодою замислитись про пріоритети та відновлення.
“Ми розуміли, що підходили не в тій формі, в якій треба було. І з такою дорогою, і моментами з сумкою… Так, хотілося обійтись меншими проблемами, але є як є. Також багато суддів, особливо ті, які в технічній зоні сидять, вже, скажімо так, ставлять оцінки на тренуваннях. А нас там не було. Тому виступили й виступили. Оцінки, на жаль, не такі, які хотіли отримати. Але будемо працювати. Є що робити, є що змінювати”, — говорить Артем Даренський.
“Це просто треба прийняти. У всіх бувають негаразди, у всіх бувають невдалі виступи, невдалі сезони. Треба не опускати руки й працювати далі. Це не може бути вічно”, — підсумовує Софія Голіченко.
Попереду у дуету — відновлення, лікування, підготовка до чемпіонату світу. Вони сповнені рішучості повернутись на лід сильнішими. Їхній шлях — це не тільки історія про спорт, а й про незламний характер.
