З 16 по 22 лютого українці відзначають Масляну – традиційний тиждень перед Великим постом. На Дніпропетровщині це свято мало свої усталені сенси, ритуали та особливе меню, яке готувало родини до обмежень посту.
Про витоки та зміст Масляної розповіла культурологиня з Дніпра Наталя Лисовець. За її словами, письмові згадки про це свято сягають ще XVI століття. Втім, формат святкування змінювався з часом.
Спочатку Колодій, або Масляна, тривав три тижні. Згодом обряд скоротився до семи днів, але кожен із них зберіг своє символічне значення. Центральним атрибутом залишалася колода – колодій, який уособлював сонячне божество.
Кожен день тижня був вписаний у чітку обрядову логіку.
“Понеділок пов’язаний з народженням колодія. В середу йде святкування: чоловіки зустрічалися з жінками. В четвер – оплакували цього колодія і закопували його в землю”, – пояснила Наталя Лисовець.
Попри регіональні особливості, загальний сценарій Масляної в різних куточках України був подібним. Головний акцент робили не лише на обрядах, а й на зміні харчування.
Тиждень Масляної вважався перехідним. Люди вже відмовлялися від м’яса, але ще активно споживали молочні продукти.
На Дніпропетровщині ця традиція мала чітке втілення в кухні.
“На Дніпропетровщині готували борщ на рибі. М’ясо просто замінювали рибою. В цей тиждень не споживали м’яса, але активно вживали молочні продукти. Це могли бути не тільки молоко та млинці, а й страви з сиру. Сирники також доволі стара страва, яку споживали в регіоні”, – розповіла культурологиня.
Окрему увагу дослідниця звернула на назву самого свята. У джерелах трапляються обидва варіанти – Масниця та Масляна. Обидві назви є автентичними для української традиції.
“Якщо дивитися на наш фольклор, зустрічаються назви як і Масниця, так і Масляна. Обидві назви є доцільними. Ніякого російського коріння тут немає”, – наголосила Наталя Лисовець.
На її переконання, Масляна була і залишається важливою частиною культурного коду українців. Саме тому відродження давніх звичаїв і сенсів цього тижня має значення не лише для істориків чи етнографів, а й для сучасного суспільства.
