У селі Шульгівка на Дніпропетровщині вже майже три десятиліття мешканка Любов Литовченко створює унікальні вироби з соломи. Колишня медсестра залишила роботу, аби повністю присвятити себе цьому традиційному мистецтву. Разом із донькою Анною вона вирощує сировину, обробляє її вручну та виготовляє прикраси й обереги, продовжуючи давні українські традиції.
Від медсестри до майстрині
Любов Литовченко понад 17 років працювала у медицині, але одного дня захоплення соломоплетінням змінило її життя. Спершу це було хобі, та згодом стало головним заняттям і джерелом доходу. Майстриня зізнається, що ремесло дозволяє їй творити те, що підказує уява та що приходить уві сні.
“Я залишила роботу, аби працювати для душі. Це наше коріння, наше рідне, наша традиція”, – каже пані Любов.
Солома з власного поля
Родина має ділянку у 10 соток, де вирощує пшеницю, жито, ячмінь та льон. Сіють старовинним способом – вручну, у чоботях і з решетом. Жати доводиться швидко, всього за 5-7 днів після дозрівання, щоб стебла залишалися чистими, без зерна й шкідників.
Зібрану солому зв’язують у невеликі снопи та сушать на горищі. Далі настає найтриваліший процес – обробка кожної соломинки. Стебла розрізають на смужки, відокремлюють колоски, відбраковують пошкоджені. На один сніп може піти цілий день роботи, адже майстриня ще й займається домашніми справами.
Секрети підготовки та плетіння
Солома має міцну структуру, тому перед плетінням її розм’якшують. Анна Мамонова, донька майстрині, пояснює: матеріал потрібно обдати окропом і залишити у гарячій воді на кілька хвилин, щоб він став еластичним.
Інструменти та техніка
Для роботи використовують прості речі:
- ножиці та щипчики для підрізання;
- клей ПВА;
- нитки двох видів – міцні для стягування та тонші для фіксації;
- спеціальний станочок, зроблений батьком, щоб розколювати солому на тонкі смужки.
Після підготовки соломинку сортують за розміром і товщиною, а потім починається процес створення виробів – від декоративних прикрас до обрядових дідухів.
Справжня сімейна справа
Соломоплетіння стало родинною справою. Анна перейняла від матері не лише навички, а й любов до ремесла. Вони разом створюють роботи, а в майбутньому планують передати традицію наступним поколінням. Для них це не лише заробіток, а й спосіб зберегти українську культурну спадщину.
