Сержант Богдан із 128-ї бригади ТрО “Дике поле” пройшов через Маріупольський геноцид, втратив руку під час бойового завдання, але не зламався. Зараз він не тільки продовжує службу як рекрутер, а й збирає кошти для ЗСУ — розмальовує тубуси та проводить благодійні аукціони. Його історія — це приклад незламності та сили духу українських захисників.
Життя до війни: Маріуполь і втрата дому
Богдан народився у Запоріжжі, але 20 років прожив у Маріуполі. Зустрівши війну на Донеччині, став водієм-санітаром і рятував поранених у самому епіцентрі бойових дій. Пережив блокаду, авіаудари по Драмтеатру та пологовому будинку — події, які, за його словами, назавжди залишаться у пам’яті як “конвеєр смерті”.
Після евакуації через 21 блокпост із сином Богдан повернувся у рідне Запоріжжя. Там, оговтавшись від пережитого, вирішив служити далі — і долучився до 128-ї бригади разом із побратимами-маріупольцями.
Втрата руки та новий шлях
27 травня 2023 року під час розмінування проходів для контрнаступу Богдан отримав важке поранення: міна розірвалася поруч, і чоловік втратив руку. “Я був морально готовий до такого після Маріуполя, психологічно це не стало шоком. Головне — вижити і знайти себе заново”, — розповідає він.
Зараз Богдан користується силовим протезом, відновлюється і мріє запровадити програму реабілітації для бойових медиків. Він переконаний: завдяки простим масажам та вправам можна значно полегшити життя військовим, які постійно носять бронежилети та отримують травми.
Волонтерство та мистецтво: як тубуси допомагають ЗСУ
Після поранення Богдан почав розмальовувати використані тубуси — футляри від гранатометів, які стали унікальними лотами для благодійних аукціонів. Спершу його надихнула знайома художниця, а потім він сам створив серію з вишиванками та українськими символами.
За словами сержанта, малювання стало для нього не лише способом реабілітації, а й можливістю зібрати кошти на необхідне обладнання для побратимів. “Малюю — і забуваю про біль. Всього через мої руки пройшло вже три мільйони гривень допомоги для армії: купували дрони, транспорт, усе, що потрібно хлопцям”, — ділиться Богдан.
- Після втрати руки продовжив служити у 128-й бригаді як рекрутер;
- Проводить майстер-класи та аукціони з розмальовування тубусів;
- Всі кошти йдуть на закупівлю необхідного спорядження для ЗСУ;
- Мріє запровадити програму реабілітації для військових з травмами.
Богдан каже, що ніколи не здасться та докладе максимум зусиль для повернення Маріуполя. “Головне — свобода. Українці — це про волю, і саме це ми відстоюємо на всіх фронтах”, — впевнений він.
