У Верховній Раді вже понад рік перебуває без остаточного розгляду законопроєкт №11228-1, який передбачає розширення переліку обставин, коли дії людини не вважаються злочином. Нині це правило стосується оперативних працівників та осіб, що співпрацюють із правоохоронними органами у конфіденційному форматі й вимушено долучаються до злочинних груп. Ініціатори пропонують поширити його і на сферу розвідки та контррозвідки.
Ще у 2020 році було ухвалено Закон України «Про розвідку», який у статті 21 визначив можливість виконання спеціальних завдань співробітниками розвідувальних органів та їх агентами. Якщо на той час це виглядало більше теоретичною нормою, то після повномасштабного вторгнення Росії та окупації частини територій України потреба у таких операціях стала гострою необхідністю.
Навесні 2024 року низка депутатів Комітету з питань правоохоронної діяльності та Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки зареєстрували законопроєкт. У червні того ж року він був ухвалений у першому читанні, а в липні профільний комітет рекомендував розглянути документ у другому. Попри включення до порядку денного на 3 вересня 2025 року, голосування досі не відбулося. Причини зволікання не називаються, хоча ймовірно це пов’язано з критикою щодо розширення повноважень спецслужб.
За задумом авторів, особи, які працюють під прикриттям на тимчасово окупованих територіях і вимушені вступати у контакт із ворогом для добування інформації, не повинні автоматично вважатися злочинцями. Адже їхня діяльність формально підпадає під статті про колаборацію, державну зраду чи пособництво агресору. Водночас такі дії виконуються виключно в інтересах України та з попереднім затвердженням спецзавдання відповідним керівником розвідувального або контррозвідувального органу.
Важливо, що норма не дозволяє затверджувати завдання «заднім числом». Йдеться лише про заздалегідь погоджені операції, підготовка до яких є складною та тривалою. При цьому жоден агент не матиме права на вбивства, катування чи інші тяжкі злочини. За такі дії відповідальність залишиться невідворотною. Звільнення від кримінальної відповідальності можливе виключно за рішенням суду на підставі клопотання прокурора після вивчення всіх матеріалів справи.
Проєкт також передбачає внесення змін до Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Вони стосуватимуться гарантій безпеки для осіб, яких залучають до конфіденційного співробітництва з розвідувальними структурами та контррозвідкою.
Ініціатори наводять приклади з міжнародного досвіду. У США спецслужби користуються імунітетом у межах свого мандату. У Франції агенти мають захист лише під час виконання санкціонованих суддею операцій. У Німеччині допускається «кримінальна поведінка», якщо це необхідно для нацбезпеки, але заборонені дії, що суперечать міжнародному праву. Для України, яка прагне інтеграції до ЄС і НАТО, унормування такої практики виглядає логічним.
Законопроєкт №11228-1 пропонує встановити чіткі «правила гри» – якщо шкода була неминучою під час спецзавдання, це не буде злочином. Водночас зберігається механізм відповідальності у разі зловживань. Таким чином, документ покликаний збалансувати потребу держави в ефективній роботі спецслужб та контроль за їхньою діяльністю.
