Попри те, що понад половина українців щороку потребує медичної допомоги, значна частина з них взагалі не доходить до лікаря. Люди лікуються самотужки, економлять “на страховці” і звертаються до системи охорони здоров’я вже тоді, коли проблема стає критичною. На цьому тлі приватні медичні мережі інвестують у сервіс, безпеку та швидкість, намагаючись змінити ставлення до власного здоров’я хоча б через практику.
За даними, які озвучують представники ринку, третина українців, що потребують медичної допомоги протягом року, взагалі не звертається до лікарів. Частина обмежується таблетками з аптеки, ще приблизно кожен п’ятий покладається на “народні методи”.
Здоров’я не в пріоритеті: як українці замінюють лікарів самолікуванням
Експерти приватної медицини відверто констатують: здоров’я для значної частини суспільства не є першочерговою цінністю. Вони порівнюють український підхід із західною практикою, де ризики хвороб із юнацького віку пояснюють як фактор, здатний зруйнувати особистий бюджет.
“За кордоном спершу захищають себе від катастрофічних витрат на лікування, купуючи страховку, а вже потім дозволяють собі дорогі покупки. У нас часто навпаки – люди обирають новий телефон, вважаючи, що страховка надто дорога”.
На практиці розрив між доходами і реальною вартістю страхування виглядає інакше. Для умовного мешканця Києва із середнім доходом 40−60 тисяч гривень на місяць річний заробіток становить 500−700 тисяч гривень. Поліс B2C для себе чи члена родини обходиться приблизно у 30 тисяч гривень на рік, тобто близько 5% від 600 тисяч гривень доходу.
Статистика однієї з великих мереж показує, що пацієнт звертається до її клінік у середньому 2,5 раза на рік і витрачає близько 9 тисяч гривень. При таких цифрах відмова від страховки, як наголошують у бізнесі, вже “не про гроші, а про ставлення”.
Окремо на ринку з’являються й продукти, спрямовані лише на ургентні випадки. Один із таких пакетів, що покриває виклик швидкої, стаціонар, реанімацію та хірургію, коштує близько 3,5 тисячі гривень на рік, тоді як вартість реальних послуг у разі операції може сягати сотень тисяч.
“Люди хочуть гарний телефон, але не хочуть попіклуватися про своє здоров’я. Тому у нас дефіцит нових моделей айфонів і тривалість життя менша на 10−15 років, ніж у розвинених європейських країнах”.
У що інвестують приватні клініки і чому цей бізнес такий складний
Приватні медичні мережі наголошують, що значну частку витрат спрямовують не на видимий для пацієнта комфорт, а на безпеку процедури та контроль якості. Аналогію проводять з автомобілями, де системи безпеки можуть складати до третини собівартості.
У медицині цей блок включає:
- інфекційний контроль;
- центральні стерилізаційні відділення;
- системи газовідведення;
- спеціальні карантинні бокси;
- інші інфраструктурні рішення для безпечного лікування.
Мережа з кількома десятками медичних центрів змушена забезпечувати однаковий стандарт на кожній локації, що потребує постійних інвестицій. Друга велика стаття витрат – швидкість і доступність. Пацієнти, особливо під час війни, хочуть потрапити до потрібного спеціаліста “сьогодні на сьогодні”, без очікування та черг.
Щоб покрити цю потребу, приватні гравці вкладаються в технології, цифровізацію та зручність запису:
- API та IT-інтеграції з різними сервісами;
- мобільні застосунки;
- системи керування потоками пацієнтів;
- організацію прийому без черг і затримок.
“Людині важлива не лише послуга, а відчуття турботи. Щоб кожна хвилина у медзакладі належала тільки їй, без черг, із відчуттям, що мережа працює саме для неї”.
Водночас приватна медицина в Україні залишається складним бізнесом для управлінців. Якщо компанія працює “в білу” і сплачує всі податки, керувати нею, за оцінками учасників ринку, у кілька разів важче. Це пов’язують із тим, що до 80−90% ринку, за внутрішніми відчуттями гравців, досі працює “в сіру”.
Попри це, великі мережі продовжують розвивати інфраструктуру, розраховуючи на довгострокову перспективу.
“Складності не зупиняють, якщо ти дивишся на бізнес на 10−15 років вперед і бачиш його майбутнє”.
Поки українці обирають між новим гаджетом та страховим полісом, приватні медичні компанії намагаються зрушити баланс у бік усвідомленого ставлення до здоров’я – і роблять на це ставку у своїх інвестиціях.
