У ніч на 10 листопада російські війська завдали чергового удару по Дніпропетровщині, пошкодивши одну з найдавніших духовних споруд регіону. Під атаку БпЛА потрапив Свято-Вознесенський храм у Васильківській громаді Синельниківського району.
Сила вогню торкнулася лише купола – ніби небо саме прийняло удар на себе, щоб зберегти святиню. Полум’я охопило верхівку храму, але не проникло всередину. Стіни, ікони та вівтар залишилися неушкодженими, що стало справжнім дивом для місцевих жителів і вірян.
“Рятувальники оперативно ліквідували всі пожежі. На щастя, обійшлося без постраждалих”, – повідомили в ДСНС ГУ у Дніпропетровській області.
Свято-Вознесенський храм у Васильківці належить УПЦ і має складну історію, яка відображає долю багатьох українських церков, що переживали руйнування, закриття та відродження, але незмінно залишалися осередками духовності.
Початок церковного життя
Історія храму бере свій початок у 1707 році, коли поблизу урочища Васильків з’явився зимовник одного з козацьких старшин. У період після ліквідації Запорозької Січі в 1775 році ця територія стала військовою слободою, а згодом перетворилася на центр волості.
На початку 1781 року мешканці слободи Васильківка, що належали до Луганського пикинерського полку, ухвалили рішення звести власний храм і створити окремий приход. 23 червня того ж року було видано благословенну грамоту на закладку церкви в ім’я Вознесіння Господнього.
2 лютого 1782 року було призначено священника – козака-писаря Василія Покловитого. А вже 18 квітня 1782 року протоієрей Феодор Писаревський освятив новозбудований храм, після чого в ньому розпочалися регулярні богослужіння.
Храм у XIX столітті
На межі XIX і XX століть у Васильківці діяла дерев’яна однопрестольна церква Вознесіння, зведена у 1870 році коштом громади. У 1897 році за благодійні внески там оновили іконостас, що стало важливою подією для місцевих парафіян.
За каталогом 1908 року храм обслуговував великий приход: 771 двір і понад 5 800 прихожан, серед яких 3 092 чоловіків і 2 825 жінок. При церкві діяла церковно-приходська школа, куди приходили діти з усього села.
Випробування радянської доби та відродження
У 30-х роках ХХ століття храм, як і багато інших духовних споруд по всій Україні, був закритий владою, а будівлю зруйновано. Лише у 1942 році, під час Другої світової війни, у Васильківці придбали житлову будівлю та пристосували її під тимчасовий храм, щоб повернути людям можливість молитися.
Після відновлення церковного життя в 1991 році староста приходу Александра Василівна Сокова почала домагатися зведення нового храму. У 1994 році був призначений настоятель – протоієрей Сергій Гончар, який розробив проєкт майбутньої будівлі. 14 листопада 1998 року архієпископ Іриней заклав перший камінь у фундамент нового храму.
Сучасний стан
До 2012 року будівництво було майже завершено. 20 жовтня у храмі відбулася Божественна літургія під головуванням архієрея. Два хори, воскресна школа, активне духовне життя – все це оживило громаду та наповнило її новим змістом.
Храм стояв у повній красі, поки війна не прийшла до селища. Воно поступово спорожніло, але Свято-Вознесенський храм залишався символом стійкості, молитви та надії.
У ніч на 10 листопада 2025 року на верхівці купола спалахнуло полум’я від російського удару. Але саме там же його й приборкали. Купол, ніби щит, прийняв удар, не давши вогню поглинути святиню. І в цій події залишився особливий знак: навіть у часи війни можна горіти – але не згоріти. І хоч шлях важкий, сили духу та віра продовжують вести вперед.
