Сімдесят сім років і пам’ять про історичну подію — Анатолій Кривошия з Дніпра згадує, як разом із тисячами українців долучився до легендарної акції єднання в січні 1990 року. Тоді, до річниці злуки УНР і ЗУНР, країна об’єдналася у живий ланцюг, який протягнувся від Івано-Франківська до Києва.
Цей день закарбувався в історії як мить справжнього піднесення. Акція зібрала від 400 тисяч до кількох мільйонів людей, які стали поруч — попри холод і ризик переслідувань. Делегації з різних куточків України прямували до столиці, кожен віз із собою шматочок надії і прапор, іноді пошитий власноруч.
Анатолій Кривошия їхав з членами “Народного руху” з Дніпра. Вони малювали плакати, шукали прапори, ділилися всім, що мали. Їхня колона зупинилася на трасі Київ – Житомир. Кожен прапор був символом віри в незалежність — знайти його було непросто, але це лише посилювало відчуття важливості моменту.
“Ланцюжок був від Львова та до Києва суцільний. Наша делегація туди приїхала поїздом. Далі нашу делегацію вивезли поїздом на Житомирську трасу. Плакати малювали. В нас був плакат «Січеславщина — центр України». Прапорів тоді хлопці із заходу України багато привезли, а в нас тугенько було, але були й в нас. В нас було три прапори. Два прапори нам привезли з Києва, а інший — пошили самі. Ото там і взяли. Це зараз йди та бери скільки хочеш, а тоді не було. Ще й переслідували. КДБ тоді працювало з усієї сили ще”, – згадує учасник.
Від Києва до Житомира, згадує чоловік, стояли представники різних регіонів — Харків, Запоріжжя, Крим, інші міста. Поряд опинилися навіть гості з Кубані, які приїхали у козацькому вбранні. На місці підтримували один одного, підвозили їжу, тепло спілкувалися. Усі відчували — це щось більше, ніж просто акція.
“Взагалі ця траса з Києва до Житомира — то там були східні регіони. Харків’яни, з Запоріжжя були, кримчаки були недалеко від нас. З великих обласних центрів, з усіх були. Житомиряни, — вони потім під’їжджали до нас на бусику, привозили нам підживитися. Були ще, нам повідомили, з Кубані були хлопці. Вони під самим Києвом стояли. Невеличка делегація, десь чоловік 10, мабуть, їх було. В козацькому одязі, кубанському… Духовне піднесення було величезне. Ото такий і настрій. Звідти не хотілося їхати”, – розповідає Кривошия.
Духовне піднесення, що панувало серед учасників, залишило незабутній слід. З того ланцюга ніхто не хотів іти, відчуття єдності та сили було надзвичайним.
22 січня — це не просто дата для України. Саме цього дня, 1919 року, у Києві проголосили Акт злуки УНР та ЗУНР. День Соборності офіційно став святом лише у 1999 році, але його сенс незмінний — згуртувати країну навколо ідеї незалежності та свободи.
Акція 1990 року стала символом цього прагнення. Її учасники і досі згадують про той незабутній день як про епоху, коли зростала віра у майбутнє єдиної України.
