У підрозділі евакуаційників 128 окремої важкої механізованої бригади “Дике поле” з’явилася незвична сусідка — зелена мартишка на ім’я Зіна. Тварина живе разом із військовими менше ніж за 20 кілометрів від лінії зіткнення та вже встигла стати для бійців антистресом і своєрідним оберегом.
Її господар, водій підрозділу Олексій, придбав мавпу влітку 2025 року під час відпустки. Він давно мріяв про екзотичну тварину, тож поїхав до розплідника в Полтаві та повернувся на службу вже не сам.
“Це як донька. Це мій член сім’ї. Вона не вписується в те, що навколо, і відволікає від поганих думок. Я бачу, як хлопці беруть її на руки з такою радістю”, — розповів військовий.
Зіна швидко стала улюбленицею підрозділу. Бійці називають її талісманом, хоча на бойові завдання Олексій її не бере — побоюється за безпеку тварини. Коли він виїжджає на евакуації, про мартишку дбають побратими.
Характер, звички і гардероб
За словами Олексія, Зіна надзвичайно прив’язана до нього. Вона зустрічає господаря так емоційно, що, каже боєць, однієї такої зустрічі достатньо, щоб забути всі її витівки.
“Вона кидається, обіймає, притискається. За одну таку зустріч я їй пробачаю все”, — зізнався він.
Мартишка має цілу колекцію одягу. Знайома продавчиня в’язаних речей на ринку спеціально створює для неї комбінезони — з відкритими лапками, закритими, навіть з капюшонами. Який із них одягти, Зіна вирішує сама.
Особливого раціону тварина не потребує — їсть те саме, що й військові. Вона дружелюбна, але надзвичайно активна: любить хапати речі та бігати з ними по кімнатах. Саме тому за нею постійно потрібно стежити.
“Це маленьке дитя. Може взяти що завгодно, засунути до рота, встромити пальці в розетку. Або залізти мордочкою в окріп. Ну і, оскільки це військова мавпочка, їй цікаво всюди полазити — по зброї, по гранатах”, — каже Олексій.
Інколи Зіна демонструє характер — якщо щось не до вподоби, може й укусити. Проте військовий зізнається: вже не уявляє свого життя без неї і мріє повернутися до рідного Маріуполя разом з улюбленицею.
