Четвертий рік повномасштабної війни. Український бізнес працює в умовах постійного тиску, втрат і невизначеності, але водночас шукає точки зростання. Підприємці втомилися, та не зупинилися.
Стан бізнесу сьогодні дуже схожий на стан суспільства. Втома. Виснаження. Обмежені ресурси і туманні горизонти. Частина людей виїхала за кордон, але більшість залишилися – працюють, розвиваються, народжують дітей, підтримують оборону і платять податки.
Те саме відбувається і з підприємництвом. Постійні виклики стали буденністю: проблеми з персоналом, обстріли, логістичні збої, блекаути. Усе це тисне на бізнес щодня.
Починаючи з 2023 року, у банківському секторі фіксували зростання випадків, коли підприємці закривали рахунки, припиняли діяльність або банкрутіли. Частина власників бізнесу вирішила виїхати з країни.
Та водночас є й інша тенденція. У 2025 році стало помітно більше тих, хто не лише залишився, а й продовжив інвестувати. Це свідчить: бізнес пройшов шок, адаптувався і почав знову дивитися в майбутнє.
У 2025 році обсяги інвестиційних кредитів в одному з банків зросли більш ніж на 25% порівняно з 2024 роком. Логіка проста: якщо не віриш у завтра, не вкладатимеш гроші надовго.
Що буде далі?
Першою і головною умовою розвитку залишається сталий мир. Поки його немає, говорити про повноцінне економічне зростання складно.
Друга умова – безпекові гарантії. Інвестиції не можуть бути стабільними там, де є ризик, що ракета знищить усе, у що вкладено роки праці і коштів.
Третій чинник – підтримка Заходу. Без фінансової допомоги рух уперед буде вкрай ускладненим.
Ще одна принципова річ – ефективність уряду і верховенство права. Без цього будь-які плани розвитку залишаться лише на папері.
Окрім базових умов, є й так звані «українські карти» або «білі лебеді» – чинники, які можуть прискорити позитивні зміни.
Перший із них – вступ до Європейського Союзу. Це може суттєво пришвидшити всі процеси модернізації та розвитку.
Другий ресурс – люди. Українці залишаються розумними, талановитими, креативними і стійкими. Саме вони здатні стати рушієм змін.
Окремий напрям – мілітарна економіка. Україна вже посіла помітні позиції на ринку озброєння і продовжить розвиватися в цьому секторі, що може дати додатковий імпульс економіці.
Попри оптимізм, швидкого дива чекати не варто. Для прикладу часто згадують Південну Корею, яка майже 50 років після війни наздоганяла розвинені країни. Хотілося б, щоб Україна пройшла цей шлях швидше, але варто бути готовими до довгої і наполегливої роботи.
Український бізнес сьогодні балансує між виснаженням і вірою. І саме ця віра стає його головним капіталом у часи війни.
