Трагедія на Каховській ГЕС 6 червня 2023 року стала не лише національною травмою, а й поштовхом для багатьох українських митців. У річницю цієї катастрофи Суспільне Культура зібрало історії п’яти найяскравіших мистецьких творів, які осмислюють цю подію та її наслідки для людей і природи.
Концерт “Дамба” Едварда Сола: музична реконструкція катастрофи
Електронний музикант Едвард Сол, який народився у Каховці, написав твір “Дамба” невдовзі після підриву гідроелектростанції. Його композиція стала реакцією на руйнацію рідного міста та відлуння особистої драми — на момент трагедії у місті залишались його батьки.
“Дамба” — це багаторівнева музична історія від створення ГЕС до її загибелі, яка об’єднує три пласти: фізичний (інженерія), емоційний (дитинство, війна) та духовний (історія, містика, екологія). Сол стверджує, що не прагнув нав’язати слухачам власні переживання, а хотів дати можливість кожному “прожити” цю історію по-своєму.
Після єдиного виконання композитор вирішив не повторювати цей виступ: для нього це була унікальна подія — “разова реакція на катастрофу”. Війна серйозно вплинула на його творчість: у нових роботах він більше експериментує з “лоу-файними” звуками, старими платівками та ефектами забуття, заглиблюючись у рефлексію й втрати.
“Дівія”: документальне кіно про біль та відновлення
Документальний фільм “Дівія” режисера Дмитра Грешка присвячений не лише руйнуванню Каховської ГЕС, а й екологічним травмам війни загалом. У стрічці поєднується статична зйомка, аерозйомка з дронів та музика, яка підсилює відчуття сюрреалізму і масштабу подій.
Головний герой фільму — українська природа, яка страждає від руйнівної сили війни, але все ж намагається відновитися. У фільмі фіксуються не лише масштаби екологічної катастрофи, а й спроби людей повернути життя довкіллю: розмінування, порятунок тварин, очищення територій. “Дівія” має вийти на початку 2025 року й вже зараз привертає увагу до документування воєнних еко-злочинів.
Опера GAIA-24: голос Матері-Землі у часи катастрофи
У травні в Києві та Роттердамі відбулася прем’єра опери GAIA-24 композиторів Іллі Разумейка та Романа Григоріва. В основі твору — алюзії на підрив Каховської дамби та відлуння екологічної драми.
GAIA-24 складається з трьох актів, в яких поєднані народні мотиви, класика, техно, рок та навіть елементи попкультури. Опера побудована як музичний колаж і містить алюзії на теорію Гаї — ідею єдності Землі та Людини. Частину музики записували, занурюючи фортепіано у воду Дніпра, щоб буквально “вписати” у твір звуки стихії.
На думку авторів, руйнація дамби — це не лише воєнний злочин, а й продовження історичного насильства над природою, яке супроводжує людство вже не перше століття.
“Desperations of Landscape”: фотографія як свідчення екологічної драми
Цикл “Desperations of Landscape” Яни Кононової — це фотодослідження наслідків руйнування Каховської ГЕС і більш широких екологічних втрат війни. Після трагедії фотографка поїхала до Херсонщини, де зафіксувала евакуацію людей, загибель тварин, занурення села у хаос та ізоляцію.
Цикл складається з декількох блоків:
- “Паломництво” — колажі, які зображують нові пейзажі, що з’явилися після трагедії, та символічні мандри людей у “відкриту” землю.
- “Відчай” — контраст між мирною буденністю та фоном катастрофи, мотив міражу та неспокою.
- “Вид на ДніпроГЕС у становленні” — фото, які підкреслюють складність осмислення та документування історичних подій у процесі їхнього перебігу.
У роботах Кононова поєднує документальність і фантазію, топографію та емоції, показуючи як простір і люди змінюються під тиском війни.
“Третя світова війна”: виставка Ігоря Гусєва
Одеський художник Ігор Гусєв у своєму проєкті “Третя світова війна” звертається до теми Каховської катастрофи через призму “нейромодернізму” — симбіозу штучного інтелекту й авторського погляду. Виставка, що відбулася в Парижі, поєднує живопис, цифрове мистецтво та візуальні експерименти, які фіксують відчуття зміни реальності під час війни.
Гусєв працював над виставкою півтора роки, відтворюючи власні емоції й спостереження, змінюючи художні методи відповідно до “швидкості” і “ламкості” подій навколо.
Трагедія Каховської ГЕС стала поштовхом для переосмислення ролі мистецтва у часи катастроф — воно не лише зберігає пам’ять, а й допомагає створити простір для нової колективної рефлексії та діалогу про майбутнє.
