Дніпро прощається з людиною, яку знали всі — із Сашею-бігуном, якого містяни називали «дніпровським Форестом Гампом». Він щодня, за будь-якої погоди, виходив на пробіжку — з палицею, у старих кросівках, із довгим сивим волоссям. Його бачили на мостах, набережній, проспектах, але мало хто знав, ким він був насправді. Для більшості він став символом сили духу, людяності та спокою серед міського шуму.
Трагедія, яка сколихнула Дніпро
Увечері 1 листопада на проспекті Мануйловському автомобіль Ford смертельно збив чоловіка. Водій утік з місця аварії. Згодом стало відомо — загиблим виявився саме Саша-бігун, людина, яка роками була невід’ємною частиною міського життя.
Після новини про його смерть соцмережі наповнилися фотографіями, спогадами та словами скорботи. Люди згадують, як вітали його під час пробіжок, знімали на відео, ділилися історіями зустрічей. Для багатьох він став живою легендою — тихим нагадуванням про те, що бути людиною важливіше за все.
«Не має значення, ким він був. Має значення, що він був Людиною»
Мер Дніпра Борис Філатов висловив співчуття і назвав Сашу «символом міста».
«Не має жодного значення, ким він був насправді. Не має значення, порушував він ПДР чи ні. Має значення лише те, що він був Символом нашого міста. Божа людина, яка годувала птахів. Біжи, Сашо, біжи…» — написав Філатов.
Мер також повідомив, що на честь Саші у Дніпрі встановлять мініскульптуру, аби нагадувати: навіть серед жорстокості війни й буденності варто залишатися людьми.
«Я просто вирішив бігти»
Сашу-бігуна знали у Дніпрі десятиліттями. Він бігав щодня — близько 22 кілометрів, через міст і назад. У старому інтерв’ю журналістці Катерині Шевцовій у 2013 році він сказав просту фразу, яка стала його життєвим кредо: «Бери палку і біжи зі мною».
На питання «чому?» він відповідав коротко: «Відволікаюся».
У тій же розмові він зізнався, що живе сам, без родини чи друзів: «Батьки померли. Залишатися одному важко. Місто, люди — надихають. Я просто вирішив бігти. Це мій спосіб бути частиною світу».
«Божа людина», яка годувала голубів
Його часто бачили на набережній — серед птахів, які сіда́ли йому на руки. Місцеві згадують, що він міг годинами говорити з голубами, посміхатися перехожим, а потім знову бігти далі. Для когось він здавався диваком, але більшість ставилися до нього з теплотою та повагою.
Психологи, коментуючи феномен Саші, пояснювали: його біг був не спортом, а способом жити. Він заповнював тишу, лікував душу, давав відчуття руху, коли все інше зупинялося.
Пам’ять, що залишиться
Міська влада вже підтвердила, що планує встановити мініскульптуру Саші-бігуна — можливо, на набережній або біля мосту, яким він пробігав щодня. Це буде символом людяності, що переживає час і втрати.
Його образ залишився і в культурі: у короткометражному фільмі «Бег» він зіграв самого себе. У соцмережах розпочався флешмоб під хештегом #БіжиСашоБіжи — дніпряни публікують фото мостів, ранкових пробіжок і птахів, присвячуючи це йому.
Людина, що нагадала про людяність
Саша-бігун не прагнув уваги, не мав акаунтів у соцмережах, не просив допомоги. Але став для міста символом — людиною, яка просто бігла, коли всі інші зупинялися. Його смерть — це біль для багатьох, але водночас нагадування, що добро й щирість залишаються навіть у найважчі часи.
Ім’я: Александр (Саша-бігун)
Вік: близько 70 років
Місце: Дніпро
Загибель: 1 листопада 2025 року, ДТП на проспекті Мануйловському
Пам’ять: планується встановлення мініскульптури
«Біжи, Сашо, біжи. Бо навіть коли всі зупиняються — хтось має бігти. Хтось має нагадувати, що ми ще люди».
