Криворіжець Олег Гринченко, який отримав важке поранення під Бахмутом та втратив око, не здався і продовжує жити активним життям. Ветеран захопився скелелазінням і щотижня проводить кілька годин на тренуваннях. Нещодавно він повернувся з перших в Україні змагань із параклаймбінгу — дисципліни спортивного скелелазіння для людей з інвалідністю, де посів друге місце.
«Висота була до 15 метрів, перемагав той, хто піднявся трохи вище. Для мене це стало поштовхом, щоб не зупинятися. Будь-яке поранення — це не вирок, а новий старт», — говорить ветеран.
Шлях до скелелазіння
Олег вперше зацікавився скелелазінням ще 15 років тому. Тоді він облаштував дві покинуті залізничні опори висотою 30 метрів під скеледром. Зараз ця локація перетворилася на справжній тренувальний майданчик різних рівнів складності, де займаються охочі. За словами чоловіка, саме скелелазіння допомагає йому відновлюватися як фізично, так і морально.
Поранення і боротьба за життя
На фронт Гринченко пішов добровольцем у лютому 2022 року. Він брав участь в обороні Кривого Рогу, а також воював на Херсонщині та Донеччині. Влітку 2023 року під час виконання завдання на Донеччині його автомобіль потрапив під обстріл російської армії. Із семи бійців вижило лише четверо. Олег отримав тяжкі поранення: уламки, переломи кісток обличчя, серйозні опіки. Він згадує, що дістався до українських позицій фактично наосліп.
«Я повз, знайшов палку і з нею, не бачачи дороги, вийшов у бік Часового Яру. Там мене підібрали хлопці й доставили на стабілізаційний пункт», — пригадує він.
Після восьми місяців важкого лікування Олег знову повернувся на фронт, але згодом через інвалідність був звільнений зі служби. Тепер він прагне власним прикладом мотивувати побратимів не здаватися після поранень.
Підтримка родини і плани на майбутнє
Олег каже, що його хобі стало спільною справою родини. Дружина Ольга, з якою вони разом майже 30 років, допомагає під час тренувальних зборів. У дні занять вона готує їжу для учасників, підтримуючи атмосферу єдності.
«Життя триває, а скелелазіння — це адаптивний вид спорту. Для нас це родинна справа, яку ми робимо власними силами», — зазначає Ольга.
Подружжя планує наступного року облаштувати спеціальну трасу для людей з інвалідністю, щоб надати можливість займатися скелелазінням якомога більшій кількості охочих.
