Кримінальне провадження щодо депутатки Дніпровської міськради Євгенії Дитятковської, яку активісти звинувачують у штовханні в обличчя учасниці руху “Гроші на ЗСУ”, закрили вже вдруге. Постраждала Ганна заявляє, що рішення поліції не приймає і продовжує боротьбу в судах.
Як почався конфлікт між депутаткою та активісткою
Інцидент стався 23 жовтня 2024 року. Тоді Ганна підійшла до автомобіля депутатки, щоб висловити своє невдоволення її роботою в міськраді. Словесна суперечка, за словами активістки, швидко переросла у фізичний контакт.
“Я підійшла до авто, щоб висловити своє невдоволення, і отримала штовхання в обличчя. Я не зупиняюся і йду до суду”, – розповіла Ганна.
Після інциденту жінка вирішила діяти у правовому полі та звернулася до правоохоронців. Згодом історія з конфлікту біля автомобіля переросла в кримінальну справу та судові оскарження.
Другe закриття провадження та претензії до роботи поліції
23 грудня 2025 року активістка направила офіційний запит до поліції, щоб з’ясувати, на якій стадії перебуває кримінальне провадження. У відповідь вона дізналася, що справу вже закрито.
Як зазначає Ганна, 20 грудня 2025 року провадження припинили повторно. Вона стверджує, що правоохоронці послалися на відсутність складу кримінального правопорушення, хоча розслідування вже тривало певний час.
Основні аргументи, на які посилаються у рішенні про закриття:
- провадження припинене повторно у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення;
- під час першого закриття справи вказували на відсутність складу злочину та нібито неможливість встановити особу винної;
- поліція стверджує, що копію постанови про закриття надсилала поштою, але, за словами Ганни, жодних документів вона не отримала.
“20 грудня 2025 року кримінальне провадження закрили, і у мене є відео, де на пошті мені кажуть, що нічого не надсилали”, – повідомила активістка.
Такі розбіжності між офіційними відповідями та фактичним отриманням кореспонденції стали для постраждалої ще одним аргументом на користь того, що справу потрібно переглянути.
Активістка готує нові звернення до суду
Попри повторне закриття провадження, Ганна заявляє, що не збирається відступати. Вона наголошує, що й надалі використовуватиме всі законні механізми, щоб домогтися притягнення винних до відповідальності.
“Я продовжу захищати свої права і права активістів”, – підкреслила вона.
За її словами, наступний крок – знову звернутися до суду, оскаржуючи рішення слідчих органів та наполягаючи на поновленні розслідування.
Що саме розслідували правоохоронці
Кримінальні провадження були відкриті після заяв журналіста та учасниці акції “Гроші на ЗСУ”. Предметом розслідування стали два епізоди, пов’язані з подіями 23 жовтня 2024 року у будівлі Дніпровської міськради під час сесійного засідання.
Йшлося про такі правопорушення:
- перешкоджання законній професійній діяльності журналіста;
- умисні насильницькі дії, які спричинили фізичний біль, але не призвели до тілесних ушкоджень (ч.1 ст.126 та ч.1 ст.171 КК України).
Згідно з матеріалами слідства, у день інциденту журналіста та активістів акції “Гроші на ЗСУ” не пустили до зали засідань. Працівник комунального підприємства міськради, за даними розслідування, не допустив медійника до сесії та зачинив його в іншому приміщенні, а депутатка штовхнула активістку.
Право на протест і вимога справедливості
Ганна публічно звертається до правоохоронних органів із вимогою провести більш ретельне та неупереджене розслідування. Вона наголошує, що цей кейс стосується не лише особистого конфлікту, а й ширшого питання захисту громадян, які мирно висловлюють свої позиції.
“Це важливо не лише для мене, а й для всіх громадян, які мирно висловлюють свою позицію”, – зазначає постраждала.
Активістка вважає, що реакція правоохоронців на такі інциденти має стати показовою для суспільства і для всіх, хто працює з громадськістю, зокрема для посадовців та депутатів місцевих рад.
Поки що ж історія із побиттям активістки та двічі закритою справою залишається маркером того, наскільки складно в Україні домогтися відповідальності за тиск на журналістів і громадських діячів навіть тоді, коли самі потерпілі готові йти до кінця в судових інстанціях.
